До 95-річчя В.Сухомлинському

За допомогою – до В.О. Сухомлинського

     Уся педагогічна діяльність видатного педагога В.Сухомлинського є виховання гуманіста, прекрасного у своїй людській сутності. Справжня людина у своїх помислах і вчинках, це – борець за щастя людей.

«Через красиве – до людського», - ось наскрізна ідея педагогіки В.Сухомлинського.

Краса для молодших школярів – це не тільки засіб морального виховання, а й кінцевий результат.

Потреба в красивому утверджує моральну красу, породжує непримиренність і нетерпимість до всього вульгарного, потворного.

Великого значення у вихованні школярів надавав Василь Олександрович Сухомлинський художній літературі – класичній і сучасній. Він сам, окрім педагогічних праць, написав низку художніх творів, казок та притч, виданих посмертно. Це збірка «Гаряча квітка» (1978), «Куди поспішали мурашки» (1981), «Пшеничний колос», «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця». Всі вони користуються заслуженою любов’ю юного читача.

Розпочався 2013 рік з активної підготовки до 95-річчя від дня народження В.О. Сухомлинського.

Шлях до успіху лежить через розумне поєднання нового з старим. Все повинно бути на своєму місці і в свій час в організації пізнавальної діяльності школярів.
Так і в нашій школі з метою активізації роботи по впровадженню педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського проводяться заходи як з учнівським так і з педагогічним колективом: педагогічні читання «Система роботи учителів по творчому впровадженню спадщини В. Сухомлинського» та педагогічні посиденьки «Ми – Сухомлиністи». Створили в методичному кабінеті куточок із матеріалами з досвіду творчої реалізації педагогічних ідей В.О.Сухомлинського.

Впродовж багатьох років у школі склалася і постійно вдосконалюється система вивчення, пропаганди і творчого впровадження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. На педчитанні свій багатий досвід представляли учителі початкових класів.

З цією метою педагоги ефективно використовують різноманітні форми і методи роботи з учнями.

Знайомить дітей з творчістю видатного педагога  В.Сухомлинського, викликає інтерес до його творів, бажання більше знати, наслідувати позитивні риси героїв прочитаних оповідань, працювати над розвитком мислення, розвивати вміння виділяти в тексті головне, виховує почуття доброти, любові та поваги до рідних, друзів, всього народу - Колоколова М.Г. Марія Григорівна використовує перекази з української мови за творами В.Сухомлинського зі своїми учнями - це «Квітка сонця», «Сніжинка», «Метелик», «Ніч та біла сорока», «Як Ріка розгнівалась на Дощик» і багато інших.

Для розвитку мислення і мовлення дітей Василь Олександрович не тільки сам складав чудові казочки, а й навчав цього мистецтва своїх колег та учнів. «Казка,  - писав він, - це дитяча творчість, властива дитині. Без казки не можна уявити дитинство. І першими творчими роботами, які складає дитина в початкових класах, мають бути саме казки про те, що бачить дитина, що її оточує, що вона переживає, що бере близько до серця…

Звичайно, діти ніколи не складуть казку, якщо їх не надихнуть на це. Якщо на їхніх очах учитель  сам не створить казки. Саме такі учителі початкових класів у Новоукраїнській  ЗШ №3, які проводять уроки серед природи з учнями. Потім разом з учителем починають складати перші рядочки казки.

Учні Марії Григорівни пишуть цікаві казки та оформлюють їх як книжечку-саморобку. Казку «Як зимував горобчик» написала Куртишан Каріна, «Мрії здійснюються» - Ютиш Катерина, «Добрі вчинки їжачка Колька» - Андрейченко Юлія, «Настала зима» - Ісько Дар’я.

Має минути багато часу, щоб можна було побачити результати цієї праці. Те, як працюють у першому і другому класах, коли діти складають казки, відбивається на їхньому мисленні у старших класах. Тільки аж там побачиш результати справжнього логічного мислення…»

«Читання і письмо – це два необхідних школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби напівсліпою…». Саме швидкому і свідомому читанню та письму навчає  Троянська Н.Г. своїх  першокласників  та ознайомлює їх з творами Василя Олександровича Сухомлинського.

Значний досвід творчої реалізації педагогічних ідей та методику Василя Олександровича використовує  Новак Н.П. на уроках розвитку зв’язного мовлення та на уроках читання – це «Котики-воркотики», «Як горобцеві хотілося дізнатися, куди заходить сонце», «Півень та сонце», «Заєць і морква» та багато інших.

Надія Павлівна вчить дітей спостерігати, підбирати влучні вирази з віршів. Розвиває мислення, фантазію, пам’ять, словниковий запас. Виховує любов до природи, естетичний смак.   Також  вихованці Надії Павлівни пишуть казки: Ловінюкова Юлія написала «Казку про здоровий спосіб життя», Данілова Анастасія – «Моя маленька лялька», Філіпенко Юлія – «Квітка сонця».

Свій оригінальний творчий внесок продемонструвала Маргарид Т.Б. яка за творами В.Сухомлинського проводить уроки-мислення під голубим небом. Вчить дітей бачити красу навколо себе, словами та емоціями передавати свій настрій, ставлення до баченого. Розширює уявлення про знайомі дерева – берези, дуба і т. д. Розвиває спостережливість, пам’ять.

Тетяна Борисівна вчить дітей складати змістовні речення та короткі оповідання на запропоновану тему, додержуючись  мовних норм. Виховує у дітей дбайливе ставлення до об’єктів живої природи і природи в цілому, бажання спілкуватися з природою та відчувати себе її частинкою.  Так учениця  Тетяни Борисівни - Рудь Діана  написала «Казку про богиню Флору»,  «Чому сніг білий», «Пригоди Оленки», «Поділився щастям».

Музика є самим чудодійним, самим тонким засобом залучення до добра, краси, людяності. Слухаючи музику,  людина пізнає себе, і пізнає насамперед, що вона, людина, прекрасна, народжена для того, щоб бути прекрасною, і якщо в ній є щось погане, то це  погане треба перебороти; відчути погане в самому і допомагає цьому уроки музики, яку викладає учитель музики Ловінюкова Оксана Володимирівна.
У школі  багато уваги приділялося слуханню музики, яка розвиває музичні здібності. Для кращого та глибшого сприймання музичного твору Оксана Володимирівна  використовує ілюстративний  матеріал. Підбирає ілюстрації  з урахуванням їх наближеності до змісту музичного твору. Це - малюнки, світлини, репродукції тощо. Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути в музичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам’ятати, а потім згадати прослухану музику. Ілюстрації  розглядають як перед слуханням музики, так і після нього.

Учитель Кравченко О.О. вчить дітей пригадувати зміст прочитаних казок, вміти висловлювати про фрагмент казки, зображений на малюнку; розвиває мовлення, збагачує словниковий запас, пам’ять, спостережливість, уяву на основі казок В.Сухомлинського.

 Світ прекрасного для дитини починається в родині. Тонкість відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - усе це осягається насамперед у родині. Класний керівних Скороход О.М. у тісній співпраці з батьками своїх вихованців.
Для дитини найбільш дорогою, близькою, прекрасною істотою є мати. Мати - це не тільки тепло, затишок, увага. Це - світ сонця, любові, добра, ласки, увесь світ  у руках матері. І від того, який він, цей світ, залежить, якою виросте людина. На  час перебування дитини в школі цю дорогу людину заміняє перша вчителька.

А вихователь групи продовженого дня Жернова Г.П. виховує молоде покоління так, щоб зростали справжніми людьми  через твори В.Сухомлинського.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. Уся система діяльності  вчителя перейнята високими принципами гуманізму, глибокою повагою до особистості дитини. Учитель повинен  бути для дитини такою  дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємну довіру між ними, людяність і доброта - от те, що необхідно учителю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику.

 Творчість Сухомлинського з кожним роком залучає все більше пильної уваги світової наукової і педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за кордоном. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику утворення і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Сучасному вчителеві слід не копіювати  його ідеї, а аналізувати та, враховуючи потреби сучасного учня, завдання освіти,  відібрати ті, які потрібні для оптимізації навчального процесу в школі ХХІ століття.